Київський контрактовий ярмарок — торгівельний і контрактовий ярмарок у Києві на Подолі, на якому заключалися торгівельні та кредитні угоди, що відіграв значну роль в економічному житті Російської імперії, зокрема Південно-західного краю, до якого входили землі України, і який діяв у період з 1797 до 1930 року. До 1775 року контрактовий ярмарок діяв у Львові. Сюди під час Різдвяних свят з'їжджалися шляхтичі з метою отримання кредиту під заставу маєтку, продажу, закладу в оренду маєтків, погашення боргів, укладання угод на купівлю-продаж хліба та іншої сільсько-господарської продукції. Ці контракти-угоди мали вирішальне значення в діяльності ярмарку. Після поділів Польщі 1772, 1793, 1795 років контракти було перенесено спочатку в м. Дубно (збирав до 30 тис. людей), а 1797 року — до Києва як центру економічного й культурного життя всього південно-західного регіону. У Києві ярмарок за часом його проведення отримав додаткову назву — Водохрещенський, а з середини ХІХ ст. — Стрітенський. Перші контракти в Києві було укладено 15 січня 1798 року і відтоді ярмарок проводився регулярно. На Київському контрактовому ярмарку прибувало чимало польських панів та вельмож з діжками золота і срібла, купці й підприємці з різних кінців Російської імперії, Пруссії, Франції, Англії, Італії, Данії, Греції тощо. Контрактові угоди укладалися в міському магістраті, а від 1811 — у Контрактовому домі на Подолі, зокрема його першому будинку, а вже за сім років — в Контрактовому будинку, зведеному в 1815—1817 роках українським та англійським архітекторами А.І. Меленським і В.І. Гесте. Головним предметом контрактів були, як і раніше, заклади, продаж та оренда маєтків. З усіх оборотів контрактового ярмарку, які на початку 1840-х рр. ХІХ ст. сягали 1,6—1,8 млн. рублів, 40—60 % припадало на операції з нерухомістю. Перші удари Київського контрактового ярмарку було завдано польським повстанням 1830—1831 років та польським повстанням 1863—1864 років, після яких він уже не міг піднятися до колишніх показників. На Київському контрактовому ярмарку здійснювалися також кредитні операції. При проведенні ярмарку в м. Дубно весь кредит зосереджувався в руках кн. А. Понінського, а після — П. Потоцького. На початку ХІХ ст., після розорення П.Потоцького та інших банкірських домів, кредитування здійснювали єврейські банкіри міст Бердичева та Одеси, які підтримували контакти з великими банками Західної Європи. Обороти банкірських контор протягом 1836—51 сягали від 1,3 до 2,25 млн. руб., з незначним падінням у 1839—44 роки. Із зростанням банківської системи у 2-й половині ХІХ ст. великого впливу на контрактові операції набув Російський банк для зовнішньої торгівлі (1894), який обслуговував цукрову промисловість. З контрактами була тісно пов'язана й торгівля, переважно хлібом. У Київ для здійснення головних хлібних закупівель, проведення розрахунків прибували купці з Пінська, Брест-Литовська (нині м.Брест), Шклова (нині всі міста — в Білорусі), Проскурова (нині м. Хмельницький), Старокостянтинова, Кременчука та інших міст. Київський ярмарок встановлював ціни на хліб, якими керувалися й на інших ярмарках. Занепад хлібної торгівлі на Київському контрактовому ярмарку розпочався з піднесенням Одеси як потужного центру в зовнішній торгівлі хлібом, а залізничне будівництво на південь від Києва довершило цей процес. Натомість Київський контрактовий ярмарок перебрав на себе провідну роль у торгівлі цукром. Суб'єктами ярмарку від середини ХІХ ст. стали директори та службовці заводів і економій. Із середини 1870-х років більшість угод на цукор укладалася через біржу, а контракти відмежовувалися від ярмарку. Київський контрактовий ярмарок продовжував проводити роздрібну торгівлю, обороти якої поступово падали. У 1870—74 роки було привезено товарів на 2,2 млн., а 1884 року — тільки на 565 тис. руб. У лютому 1917 року ярмарковий прапор піднімався останній раз, адже після Жовтневого перевороту ярмарок практично припинив своє існування. 1923 року було зроблено спробу відродити Київський контрактовий ярмарок, тоді він зібрав 428 учасників, у т.ч. 70 від іноземних фірм. Припинив свою діяльність ярмарок остаточно в 1930 році. 15 березня 1994 року, вже за незалежної України, знову відновлено Київський контрактовий ярмарок під назвою «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», але його робота носить радше показовий і виставковий характер.